1. Словник української мови у 20 томах

субалтерн

СУБАЛТЕ́РН, а, ч.

1. заст., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р.

2. діал. Підлеглий.

Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. субалтерн — Субалте́рн: — підвладний, підлеглий [VI] — підлеглий [21] Словник з творів Івана Франка
  2. субалтерн — субалте́рн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. субалтерн — Підлеглий Словник чужослів Павло Штепа
  4. субалтерн — -а, ч. 1》 заст., розм. Те саме, що субалтерн-офіцер. 2》 діал. Підлеглий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. субалтерн — субалте́рн (від суб... і лат. alter – інший) підлеглий, несамостійний; ¤ с.-офіцер – у російській дореволюційній армії молодший офіцер у роті, ескадроні. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. субалтерн — СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. дорев., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (Фр., VI, 1951, 329). Словник української мови в 11 томах