термінатор
Терміна́тор:
Терміпа́тор [??]:
— учень ремісника [17]
— учень ремісника, підмайстер [9]
— учень у майстра [44-2]
— учень у ремісника [24,IX]
— учень, що вчився в ремісника; [VI]
— учень, що вчиться ремесла [2,21,XIII ]
— учень, що вчиться ремесла у майстра [IV]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- термінатор — терміна́тор 1 іменник чоловічого роду межа між темною та освітленою частиною неба терміна́тор 2 іменник чоловічого роду, істота учень майстра діал., арх. терміна́тор 3 іменник чоловічого роду, істота вбивця Орфографічний словник української мови
- термінатор — Терміна́тор. Стажер, учень. Пос. Тітішер здає справу з діяльности краєвого виділу дотично промислових курсів наукових [...] і вносить, щоби цехи не визволяли термінаторів ремісничих без свідоцтва окінченої школи народної (Б., 1895, 5, 4) // пол. Українська літературна мова на Буковині
- термінатор — терміна́тор (від лат. termino – обмежую, визначаю) лінія, що відділяє світло й тінь на поверхні небесного тіла. Словник іншомовних слів Мельничука
- термінатор — ТЕРМІНА́ТОР¹, а, ч., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла. Загальну картину підвищень і западин на поверхні Місяця можна одержати, спостерігаючи лінію термінатора (з наук.-попул. літ.). ТЕРМІНА́ТОР², а, ч., діал., заст. Словник української мови у 20 томах
- термінатор — терміна́тор I.учень, помічник майстра (ст) терміна́тор II.вул. мужчина, який спроможний випити багато алкоголю (Лучук) (ср)|| = алкогілик Лексикон львівський: поважно і на жарт
- термінатор — I -а, ч., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла. II -а, ч., діал., зах. Учень, що вчиться ремесла в майстра. III -а, ч., кін., розм. Убивця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- термінатор — ТЕРМІНА́ТОР¹, а, ч., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла. Загальну картину підвищень і западин на поверхні Місяця можна одержати, спостерігаючи лінію термінатора (Наука.., 9, 1965, 14). ТЕРМІНА́ТОР², а, ч., діал., заст. Словник української мови в 11 томах