1. Словник з творів Івана Франка

термінувати

Бути учнем у майстра-ремісника [VI,VII]

— відбувати науку в ремеслі [V]

— перебувати певний час у науці в ремісника [III,IV]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. термінувати — термінува́ти 1 дієслово недоконаного і доконаного виду називати терміном; давати назву термінува́ти 2 дієслово недоконаного виду учитися у ремісника діал. Орфографічний словник української мови
  2. термінувати — ТЕРМІНУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. і док., що, спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. – Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. термінувати — I -ую, -уєш, недок. і док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. II -ую, -уєш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. термінувати — Термінува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. термінувати — ТЕРМІНУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. i док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. — Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (Фр., III, 1950, 397). Словник української мови в 11 томах
  6. термінувати — Термінува́ти, -ну́ю, -єш гл. Проживать опредѣленное время (особенно въ обученіи мастерству). Я термінував п'ять літ, заким визволили в челядники. Шейк. Словник української мови Грінченка