1. Орфографічний словник української мови

термінувати

термінува́ти 1

дієслово недоконаного і доконаного виду

називати терміном; давати назву

термінува́ти 2

дієслово недоконаного виду

учитися у ремісника

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. термінувати — Бути учнем у майстра-ремісника [VI,VII] — відбувати науку в ремеслі [V] — перебувати певний час у науці в ремісника [III,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. термінувати — ТЕРМІНУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. і док., що, спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. – Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. термінувати — I -ую, -уєш, недок. і док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. II -ую, -уєш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. термінувати — Термінува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. термінувати — ТЕРМІНУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. i док., перех., спец. Називати що-небудь якимсь терміном; давати певну наукову назву чому-небудь. ТЕРМІНУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал., заст. Учитися певний час у ремісника. — Досі ми термінували, тепер мусимо майстрами зробитися (Фр., III, 1950, 397). Словник української мови в 11 томах
  6. термінувати — Термінува́ти, -ну́ю, -єш гл. Проживать опредѣленное время (особенно въ обученіи мастерству). Я термінував п'ять літ, заким визволили в челядники. Шейк. Словник української мови Грінченка