трібувати
Трібува́ти:
Трі́бувати:
Трі́бува́ти:
— випробовувати [5;7;28]
— пробувати [23;46-2;1;20;24]
— пробувати, випробовувати [48,XII]
— пробувати, змагатися [10]
— пробувати, куштувати [IV]
— пробувати, намагатися [19;43]
— пробувати [I-III,V,VI,IX,X]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трібувати — трі́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- трібувати — ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., що, з інфін., діал. 1. Зазнавати, переживати. – Що ж робити, братчики! – промовив Вовк. – Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (І. Франко). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
- трібувати — -ую, -уєш, недок., перех. і з інфін., діал. 1》 Зазнавати, переживати. 2》 Пробувати (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- трібувати — ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і з інфін.., діал. 1. Зазнавати, переживати. — Що ж робити, братчики! — промовив Вовк. — Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (Фр., IV, 1950, 90). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.). Словник української мови в 11 томах
- трібувати — Трібува́ти, -бу́ю, -єш гл. = требувати. Вх. Лем. 475. Словник української мови Грінченка