трібувати

Трібува́ти, -бу́ю, -єш

гл. = требувати. Вх. Лем. 475.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трібувати — Трібува́ти: Трі́бувати: Трі́бува́ти: — випробовувати [5;7;28] — пробувати [23;46-2;1;20;24] — пробувати, випробовувати [48,XII] — пробувати, змагатися [10] — пробувати, куштувати [IV] — пробувати, намагатися [19;43] — пробувати [I-III,V,VI,IX,X] Словник з творів Івана Франка
  2. трібувати — трі́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. трібувати — ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., що, з інфін., діал. 1. Зазнавати, переживати. – Що ж робити, братчики! – промовив Вовк. – Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (І. Франко). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. трібувати — -ую, -уєш, недок., перех. і з інфін., діал. 1》 Зазнавати, переживати. 2》 Пробувати (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трібувати — ТРІ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і з інфін.., діал. 1. Зазнавати, переживати. — Що ж робити, братчики! — промовив Вовк. — Негарно ж нам утікати з війни, навіть не трібувавши бою (Фр., IV, 1950, 90). 2. Про́бувати (у 1, 3 знач.). Словник української мови в 11 томах