тріпачка

Значення в інших словниках

1. тріпачка — тріпа́чка іменник жіночого роду канчук, ремінний нагай розм., рідко Орфографічний словник української мови
2. тріпачка — див. батіг Словник синонімів Вусика
3. тріпачка — ТРІПА́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай. – Що, ти ще пащеку рознімаєш? – лютився капрал, замахуючись здалека тріпачкою (І. Франко); Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
4. тріпачка — тріпа́чка прилад для витріпування пороху, пилу (перев. для килимів)(ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. тріпачка — -и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тріпачка — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л. Словник синонімів української мови
7. тріпачка — ТРІПА́ЧКА, и, ж., розм., рідко. Канчук, ремінний нагай. — Що, ти ще пащеку рознімаєш? — лютився капрал, замахуючись здалека тріпачкою (Фр., І, 1955, 303); Уздрів Яким, що зле: отець при дверях споглядав на кульку, де висіла ремінна тріпачка, котру ще з війська собі виніс (Ков., Світ.., 1960, 7). Словник української мови в 11 томах