1. Словник з творів Івана Франка

целібат

Целіба́т:

— безженність попів; [VI]

— безженство, обов'язкове для римо-католицьких попів [XI]

— безшлюбність духівництва [46-1]

— безшлюбність духовенства [46-2]

— безшлюбність у католицьких священиків [51;52]

— безшлюбність у католицьких священиків та православного чернецтва [54]

— Безшлюбність, обов'язкова для католицького духовенства [XVIII] Показавши в попереднім томі клерикальну машинерію при роботі, автор показує тут, так сказати, її фабрикацію, показує, як клерикалізм при помочі релігійної містики і целібату з м'яких, чутливих душ творить собі покірних і фанатичних поборників [XVIII]

— безшлюбність, обов'язкова для католицького духовенства та православного чернецтва [3]

— безшлюбність, обов'язкова для католицьких священиків та православного чернецтва [45]

— заборона католицьким священикам одружуватись [2]

— заборона одружуватись [30,XIX] Очевидно, що тенденція єзуїтів і змартвихвстанців є — довести народ наш від унії до цілковитого латинства і духовенство наше до целібату та до, тої строгої єзуїтської дисципліни, яку вони досить нетактовно раптом відслонили були в неудалім проекті адреси допади, відкиненім відпоручниками нашого духовенства [XIX]

— заборона одружуватись ксьондзам [II,VIII]

— обітниця католицьких попів та православного чернецтва не одружуватись [19;40]

— обов'язкова безженність католицьких та уніатських попів; [VII]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. целібат — Безшлюб'я, безшлюбність, г. безженство, безженний стан. Словник синонімів Караванського
  2. целібат — Безженність Словник чужослів Павло Штепа
  3. целібат — целіба́т 1 іменник чоловічого роду безшлюбність целіба́т 2 іменник чоловічого роду, істота духовна особа, що дотримується безшлюбності Орфографічний словник української мови
  4. целібат — ЦЕЛІБА́Т, у, ч., церк. Обов'язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва. Нестор покинув філософію, вступив до семінарії і висвятився в целібаті (І. Словник української мови у 20 томах
  5. целібат — -у, ч., церк. Обов'язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. целібат — целіба́т (лат. caelibatus, від саеlebs – неодружений, самотній) обов’язкова безшлюбність, запроваджена в 11 ст. для всього католицького духівництва. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. целібат — Безженство, відмова від одруження; у християнстві спершу добровільний, з II-III ст. пов'язаний із пустельницьким життям, з IV ст. обов'язковий у зх. Універсальний словник-енциклопедія
  8. целібат — Целіба́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. целібат — ЦЕЛІБА́Т, у, ч., церк. Обов’язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва. Нестор покинув філософію, вступив до семінарії і висвятився в целібаті (Фр. Словник української мови в 11 томах