шабас

Шаба́с, шаба́ш:

Ша́бас, ша́баш:

— єврейська субота, вільна від роботи, пов'язана з виконанням певного ритуалу [44-2]

— єврейська субота; день, вільний від роботи, що пов'язано з виконанням певного ритуалу [44-1]

— релігійне свято, присвячене закінченню певного виду робіт (робочої неділі) [47]

— суботнє свято, відпочинок, передбачений юдаїзмом [51]

— суботній відпочинок, визначений єврейською релігією [XIX] Правда, панщини вони не робили, яко міщани платили чинш, а в додатку за те, що були євреями, мусили платити осібний податок, так зване свічкове; сей податок звався так від того, що його вимірювали після того, скільки котрий єврей у шабас свічок засвічує [XIX]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабас — ША́БАС, у, ч., рел., міф., діал. Ша́баш. Гершко, занятий [зайнятий] своїми ділами, рідко коли, крім шабасу, проводив дні дома (І. Франко); – Це ж Броккен наш! Там же вночі бенкетують духи, справляють шабас відьми! (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  2. шабас — ша́бас іменник чоловічого роду ша́баш діал. Орфографічний словник української мови
  3. шабас — -у, ч., рел., міф., діал. Шабаш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шабас — ША́БАС, у, ч., рел., міф., діал. Шабаш. Гершко, занятий [зайнятий] своїми ділами, рідко коли, крім шабасу, проводив дні дома (Фр., VIII, 1952, 391); — Це ж Броккен наш! Там же вночі бенкетують духи, справляють шабас відьми! (Н.-Лев., IV, 1956, 269). Словник української мови в 11 томах
  5. шабас — Шабас, -су м. = шабаш. Словник української мови Грінченка