шибати

Ши́бала собо́ю:

— кидалася [51]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шибати — Ши́бати. Совати, рухати. Ви, може б, були ще на той час в Берліні і могли до мене з на один день приїхати, бо я се від себе не можу обіцяти, тому що по купелях ніяк не вільно шибати собою, і мені се ніяк не буде можливо (Коб., Листи, 161, 571) // нім. Українська літературна мова на Буковині
  2. шибати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  3. шибати — ШИБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. що і без прям. дод. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися. Спід волочка підлетів догори, середина утворила глибоку зачеревину [черево], а в ній, мов у довгій та вузькій кліті, шибала собою щука (І. Словник української мови у 20 томах
  4. шибати — шиба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. шибати — шиба́ти: ◊ шиба́ти собою → шибатися 1: Тепер війна, треба сидіти дома, а не шибати собою (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шибати — I -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися. || перен. Раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття). 2》 неперех. З великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шибати — БИ́ТИ (особ. і безос. — з особливою силою діяти на органи чуття людини; про запах, світло, звук і т. ін. — проникати, долинати куди-небудь), УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ШИБА́ТИ розм. — Док.: уда́рити (вда́рити), шибну́ти. Словник синонімів української мови
  8. шибати — ШИБА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. перех. і неперех. Ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися. Спід волочка підлетів догори, середина утворила глибоку зачеревину [черево], а в ній, мов у довгій та вузькій кліті, шибала собою щука (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. шибати — Шиба́ти, -ба́ю, -єш гл. 1) Бросать, ударять. Полом'я шиба. МВ. ІІІ. 70. Е, гемонів хріп, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. шиба охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт. Словник української мови Грінченка