інсинуація
Інсинуа́ція:
— наклепницьке звинувачення [46-1,46-2]
— натяк, наклеп, хитра, зла чутка про когось, щоб йому нашкодити [47]
— інсинуація (240) (insynuacja) [MО,III]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інсинуація — Наклеп, обмова, <�злісна> вигадка, зст. пеня. Словник синонімів Караванського
- інсинуація — див. клявза, дефамація, пасквіль, ябеда Словник чужослів Павло Штепа
- інсинуація — рос. инсинуация (латин. insunuatio, букв. -закрадливість, від insunuo — проникаю) — неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось. Eкономічна енциклопедія
- інсинуація — інсинуа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- інсинуація — -ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- інсинуація — інсинуа́ція (лат. insinuatio, букв. – закрадливість, від insinuo – проникаю) неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось. Словник іншомовних слів Мельничука
- інсинуація — НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. Словник синонімів української мови
- інсинуація — Інсинуа́ція, -ції; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- інсинуація — ІНСИНУА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Се була інсинуація, не гідна чесного чоловіка, і вона не забудеться (Фр., XVI, 1955, 375); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації! (Шовк., Інженери, 1956, 332). Словник української мови в 11 томах