1. Словник синонімів української мови

інсинуація

НА́КЛЕП (неправда, поширювана з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь), ПО́КЛЕП рідко; ОБМО́ВА, НАГОВІ́Р, НАМО́ВА перев. мн. (несправедливе звинувачення в чому-небудь); ІНСИНУА́ЦІЯ книжн. (злісний наклеп, перев. у пресі, офіційних висловлюваннях); ПА́СКВІЛЬ (про твір наклепницького характеру). — Ні на кого наклепу не звели (батьки), ні обмови, вуста свої ніякою брехнею не опоганили... (О. Гончар); Хіба не бува на чоловіка наговорів (Г. Квітка-Основ'яненко); Земвідділівська молодь не боялася ніяких чисток, отож.. не звертала на ті намови (щодо Сеспеля) ніякісінької уваги (Ю. Збанацький); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації (Ю. Шовкопляс); — Панове. Сьогодні уночі якась злочинна рука насмілилася в наших стінах наклеїти пасквіля на пана Бублика і пана Сокола (Я. Качура). — Пор. наші́птування.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інсинуація — Інсинуа́ція: — наклепницьке звинувачення [46-1,46-2] — натяк, наклеп, хитра, зла чутка про когось, щоб йому нашкодити [47] — інсинуація (240) (insynuacja) [MО,III] Словник з творів Івана Франка
  2. інсинуація — Наклеп, обмова, <�злісна> вигадка, зст. пеня. Словник синонімів Караванського
  3. інсинуація — див. клявза, дефамація, пасквіль, ябеда Словник чужослів Павло Штепа
  4. інсинуація — рос. инсинуация (латин. insunuatio, букв. -закрадливість, від insunuo — проникаю) — неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось. Eкономічна енциклопедія
  5. інсинуація — інсинуа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. інсинуація — -ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. інсинуація — інсинуа́ція (лат. insinuatio, букв. – закрадливість, від insinuo – проникаю) неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. інсинуація — Інсинуа́ція, -ції; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. інсинуація — ІНСИНУА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Злісна вигадка, щоб дискредитувати, знеславити кого-небудь; наклеп. Се була інсинуація, не гідна чесного чоловіка, і вона не забудеться (Фр., XVI, 1955, 375); — Я позачергово вимагаю слова, щоб дати відсіч на.. ці жалюгідні інсинуації! (Шовк., Інженери, 1956, 332). Словник української мови в 11 томах