1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Мерефа

Мере́фа, -фи, -фі (станція); мере́ф’янський, -ка, -ке

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мерефа — Мере́фа іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Мерефа — М. у Харківській обл., 30 тис. мшк.; підприємства будівельних матеріалів, машинобудування, легкої, харчової промисловості; залізничний вузол; центр аграрної науки (науково-дослідний інститут овочівництва і баштанництва); козацьке поселення з XVII ст.; з М. походить кошовий отаман Іван Сірко. Універсальний словник-енциклопедія