аскет

Аске́т, -та; -ке́ти, -тів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аскет — аске́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. аскет — Пустельник, печерник, схимник, сов. подвижник; П. пуританин, спартанець. Словник синонімів Караванського
  3. аскет — Покутник, див. анахорет, нелюдим Словник чужослів Павло Штепа
  4. аскет — -а, ч. 1》 У давнину – християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник. 2》 перен. Про людину, яка вкрай обмежує свої життєві потреби, веде суворе життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. аскет — АСКЕ́Т, а, ч. 1. У давнину – християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник. Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (І. Словник української мови у 20 томах
  6. аскет — див. скромний Словник синонімів Вусика
  7. аскет — аске́т (від грец. άοκητής – добрнавчений) 1. У давнину християнський подвижник, пустельник. 2. Переносно – людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. аскет — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
  9. аскет — АСКЕ́Т, а, ч. 1. У давнину — християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник. Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах