аскет
АСКЕ́Т, а, ч.
1. У давнину – християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник.
Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (І. Нечуй-Левицький);
Строгий мораліст і аскет Іван Вишенський по смерті князя Острозького прямо відзивався про нього як про єретика (І. Франко);
Він був схожий на молодого аскета, що перебрався в пустиню (П. Колесник);
// Послідовник аскетизму (у 1 знач.).
Йог-аскет ретельно стежить за своїм тілом, щоби хвороби не відволікали його від роздумів і просування по шляху самовдосконалення (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби, веде суворе життя.
Може він зробитися якимсь аскетом-ученим, упірнути в науку і, далеко-далеко од світу й од життя, потонути в своїх учених книжках (А. Кримський).
Значення в інших словниках
- аскет — аске́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- аскет — Пустельник, печерник, схимник, сов. подвижник; П. пуританин, спартанець. Словник синонімів Караванського
- аскет — Покутник, див. анахорет, нелюдим Словник чужослів Павло Штепа
- аскет — -а, ч. 1》 У давнину – християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник. 2》 перен. Про людину, яка вкрай обмежує свої життєві потреби, веде суворе життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аскет — див. скромний Словник синонімів Вусика
- аскет — аске́т (від грец. άοκητής – добрнавчений) 1. У давнину християнський подвижник, пустельник. 2. Переносно – людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби. Словник іншомовних слів Мельничука
- аскет — САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Словник синонімів української мови
- аскет — Аске́т, -та; -ке́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- аскет — АСКЕ́Т, а, ч. 1. У давнину — християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник. Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю й видом на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах