бандурист

Бандури́ст, -та, -тові, -ри́сте! -ри́сти, -стів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандурист — бандури́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бандурист — Український народний співець, в минулому — мандрівний сліпий музикант з поводирем, який виконував, думи, народні пісні та інші твори, часто власного створення, супроводжуючи свій спів грою на бандурі, (Див. Кобзар). В наш час... Словник-довідник музичних термінів
  3. бандурист — -а, ч. 1》 Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. 2》 етн. На Україні з давніх часів – мандрівний народний співець, який акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бандурист — БАНДУРИ́СТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, який акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя “хвороба” – пристрасть до бандури. У шкільному гуртку бандуристів його ставили навіть за приклад (Яків Баш); У Миргороді митець... Словник української мови у 20 томах
  5. бандурист — БАНДУРИ́СТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя "хвороба" — пристрасть до бандури. Словник української мови в 11 томах