бандурист
БАНДУРИ́СТ, а, ч.
1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі.
У Василя теж була своя "хвороба" — пристрасть до бандури. У шкільному гуртку бандуристів його ставили навіть за приклад (Баш, Надія, 1960, 11);
Капела бандуристів.
2. етн. На Україні з давніх часів-мандрівний народний співець, що акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар.
Бандуристе, орле сизий! Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати (Шевч., І, 1951, 68);
І довго лунала з майдану дрібна швидкомовка підків і веселий гомін струн старого бандуриста (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бандурист — бандури́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бандурист — Український народний співець, в минулому — мандрівний сліпий музикант з поводирем, який виконував, думи, народні пісні та інші твори, часто власного створення, супроводжуючи свій спів грою на бандурі, (Див. Кобзар). В наш час... Словник-довідник музичних термінів
- бандурист — -а, ч. 1》 Музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. 2》 етн. На Україні з давніх часів – мандрівний народний співець, який акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бандурист — БАНДУРИ́СТ, а, ч. 1. Музикант, який грає на бандурі, або співак, який акомпанує собі на бандурі. У Василя теж була своя “хвороба” – пристрасть до бандури. У шкільному гуртку бандуристів його ставили навіть за приклад (Яків Баш); У Миргороді митець... Словник української мови у 20 томах
- бандурист — Бандури́ст, -та, -тові, -ри́сте! -ри́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)