1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

безрукий

Безру́кий, -ка, -ке; -ру́кі, -ких

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безрукий — безру́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безрукий — -а, -е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). || у знач. ім. безрукий, -кого, ч. Той, хто не має руки або рук. || перен. Невмілий, невправний, який не в змозі щось полагодити, зібрати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безрукий — БЕЗРУ́КИЙ, а, е. 1. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). Як заздрила тим жінкам Галина, у яких сидів тепер у хаті хай сліпий, хай безрукий чи безногий, але безмірно рідний чоловік і смалив товстелезні цигарки з махоркою! (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. безрукий — НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ розм., НЕЗДА́ЛИЙ діал.; НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ розм., БЕЗГРА́МОТНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. безрукий — БЕЗРУ́КИЙ, а, е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку (Вас., II, 1959, 216); І от тоді з’являється безрукий дід і підходить до нас (Ю. Янов., І, 1954, 84); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
  6. безрукий — Безрукий, -а, -е Не имѣющій руки или рукъ. К. Досв. 16. То старець убогий, він безрукий, безногий. Чуб. V. 671. Словник української мови Грінченка