безрукий
БЕЗРУ́КИЙ, а, е.
1. Який не має руки або рук, втратив руку (руки).
Як заздрила тим жінкам Галина, у яких сидів тепер у хаті хай сліпий, хай безрукий чи безногий, але безмірно рідний чоловік і смалив товстелезні цигарки з махоркою! (Б. Антоненко-Давидович);
І от тоді з'являється безрукий дід і підходить до нас (Ю. Яновський);
// у знач. ім. безру́кий, кого, ч. Той, хто не має руки або рук.
Казав сліпий до глухого: “Слухай, як безрукий голого обдирає” (прислів'я).
2. перен., розм. Невмілий, незграбний.
– Захистимо, коли буде треба! Не безрукі! – рубонув Чорнобог й облизав червоним довгим язиком свої тонкі губи (Р. Іванченко);
Микола почав говорити про плунжери, про насос, що не дає тиску, про кляту солярку, про тутешніх безруких нахаб, котрі беруться не за свою справу, і Дрозд зрозумів, що його подорож забуксувала всерйоз (із журн.).
Значення в інших словниках
- безрукий — безру́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- безрукий — -а, -е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). || у знач. ім. безрукий, -кого, ч. Той, хто не має руки або рук. || перен. Невмілий, невправний, який не в змозі щось полагодити, зібрати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безрукий — НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ розм., НЕЗДА́ЛИЙ діал.; НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ розм., БЕЗГРА́МОТНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- безрукий — Безру́кий, -ка, -ке; -ру́кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безрукий — БЕЗРУ́КИЙ, а, е. Який не має руки або рук, втратив руку (руки). Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку (Вас., II, 1959, 216); І от тоді з’являється безрукий дід і підходить до нас (Ю. Янов., І, 1954, 84); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
- безрукий — Безрукий, -а, -е Не имѣющій руки или рукъ. К. Досв. 16. То старець убогий, він безрукий, безногий. Чуб. V. 671. Словник української мови Грінченка