1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

белькотати

Белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і белькоті́ти, -кочу́, -ко́тиш, -котя́ть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. белькотати — (нерозбірливо говорити) лепетати, (тихо зі свистячими звуками) жебоніти, (швидко) лебедіти. Словник синонімів Полюги
  2. белькотати — белькота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. белькотати — І БЕЛЬКОТІТИ, див. БУБОНІТИ. Словник синонімів Караванського
  4. белькотати — -очу, -очеш, белькотіти, -очу, -отиш, недок. Нерозбірливо, без ладу щось говорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. белькотати — БЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Нерозбірливо, без ладу щось говорити. “Тату! – белькотали [діти]. – Тату, тату... ми не ляхи! Ми...” (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. белькотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  7. белькотати — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
  8. белькотати — Белькота́ти, -чу́, -чеш гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч. Словник української мови Грінченка