белькотати
БЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, БЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.
Нерозбірливо, без ладу щось говорити.
“Тату! – белькотали [діти]. – Тату, тату... ми не ляхи! Ми...” (Т. Шевченко);
– А в діда борода з конопель, – белькотав Петрусь і брав рученятами діда за бороду й плутав її на всі лади (І. Нечуй-Левицький);
– Я замордував маму! – белькотів він (О. Кобилянська);
Стара пані притуляє до очей якісь прозорі скельця і щось белькоче (О. Донченко);
Невдаха падає перед екзаменатором і белькоче, що напередодні сесії його вкусив кажан (А. Крижанівський);
* Образно. Жайворонок белькоче вгорі (А. Тесленко);
І от белькочуть над головою журавлі (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- белькотати — (нерозбірливо говорити) лепетати, (тихо зі свистячими звуками) жебоніти, (швидко) лебедіти. Словник синонімів Полюги
- белькотати — белькота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- белькотати — І БЕЛЬКОТІТИ, див. БУБОНІТИ. Словник синонімів Караванського
- белькотати — -очу, -очеш, белькотіти, -очу, -отиш, недок. Нерозбірливо, без ладу щось говорити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- белькотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- белькотати — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
- белькотати — Белькота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть і белькоті́ти, -кочу́, -ко́тиш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- белькотати — Белькота́ти, -чу́, -чеш гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч. Словник української мови Грінченка