белькотання
БЕЛЬКОТА́ННЯ, БЕЛЬКОТІ́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. белькота́ти, белькоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Романтичні жагучі слова .. видались тоді професорові наївним дитячим белькотінням (В. Підмогильний);
Широкоплечий циган .. не звертає уваги ані на тривожне белькотання циганки, ані на вершника, що наближається (Григорій Тютюнник);
Йому неприємно було дивитись на скривлену Спартакову щелепу і слухати, замість членоподільної людської мови, нерозбірливе белькотіння (О. Гончар);
У відповідь почувся глухий писк і белькотіння (Р. Іваничук);
* Образно. Відчувалося, що незабаром жерла їх [гармат] глянуть із-за гори, за цим полетить похапливе й рясне белькотання кулеметів (Г. Епік);
// зневажл.
Усі ці белькотання про обов'язки перед суспільством здаються дрібними і смішними (з газ.).
Значення в інших словниках
- белькотання — белькота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- белькотання — -я, с. Дія за знач. белькотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- белькотання — див. балаканина; розмова Словник синонімів Вусика
- белькотання — БЕЛЬКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. белькота́ти і звуки, утворювані цією дією. Широкоплечий циган.. не звертає уваги ані на тривожне белькотання циганки, ані на вершника, що наближається (Тют., Вир, 1964, 69); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- белькотання — Белькота́ння, -ня с. Болтаніе, лепетаніе, бормотаніе. Словник української мови Грінченка