1. Словник української мови у 20 томах

белькнути

БЕ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.

Однокр. до белькота́ти, белькоті́ти; бовкнути.

Хотів [пан] щось казати і белькнув щось, та задихавсь, і зо всіх чотирьох повалився на діл (Панас Мирний);

І не думав, .. що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. белькнути — бе́лькнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. белькнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до белькотати і белькотіти; бовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. белькнути — БО́ВКНУТИ розм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИ розм., БЕ́ЛЬКНУТИ розм., БО́ВТНУТИ розм., ЛЯ́ПНУТИ розм., ЛЯ́СНУТИ розм. рідше, СКАЗОНУ́ТИ розм., СПЛЕСКА́ТИ розм., БА́ХНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. Словник синонімів української мови
  4. белькнути — БЕ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до белькота́ти і белькоті́ти; бовкнути. Хотів [пан] щось казати і белькнув щось, та задихавсь, і зо всіх чотирьох повалився на діл (Мирний, IV, 1955, 185); І не думав, .. Словник української мови в 11 томах
  5. белькнути — Белькнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ белькотати. Сболтнуть, сказать что либо необдуманно. Язик белькне та в кут, а спину виставлять — б'ють. Ном. № 1122. Словник української мови Грінченка