буйно

Значення в інших словниках

1. буйно — бу́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. буйно — Присл. до буйний 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буйно — БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] – зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Панас Мирний); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий ґрунт (Ю. Шовкопляс); [Д. Словник української мови у 20 томах
4. буйно — РЯ́СНО (у великій кількості, багато), ПИ́ШНО, БУ́ЙНО, РОЗКІ́ШНО, ГУ́СТО. Посіяли вчасно, то і вродить рясно (прислів'я); Пишно сходять буряки; Де господар добре робить, там і поле буйно родить (прислів'я); Настала весна. Словник синонімів української мови
5. буйно — БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] — зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Мирний, III, 1954, 318); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий грунт (Шовк. Словник української мови в 11 томах
6. буйно — Буйно нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. І. 189. Словник української мови Грінченка