1. Словник української мови в 11 томах

буйно

БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4.

Тепер наче осіла [церква] — зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Мирний, III, 1954, 318);

Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий грунт (Шовк., Інженери, 1956, 212);

[Д. Жуан:] Чи маю я зложити вам під ноги свою так буйно викохану волю? (Л. Укр., III, 1952, 396);

— Не даймо втекти, не даймо! — буйно гримів Хома (Гончар, III, 1959, 373);

*Образно. Буйно розквітли всі духовні і матеріальні сили нашого народу (Колг. Укр., 2, 1954, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буйно — бу́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. буйно — Присл. до буйний 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буйно — БУ́ЙНО. Присл. до бу́йний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] – зовсім і не видно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Панас Мирний); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий ґрунт (Ю. Шовкопляс); [Д. Словник української мови у 20 томах
  4. буйно — РЯ́СНО (у великій кількості, багато), ПИ́ШНО, БУ́ЙНО, РОЗКІ́ШНО, ГУ́СТО. Посіяли вчасно, то і вродить рясно (прислів'я); Пишно сходять буряки; Де господар добре робить, там і поле буйно родить (прислів'я); Настала весна. Словник синонімів української мови
  5. буйно — Бу́йно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. буйно — Буйно нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. І. 189. Словник української мови Грінченка