бусурман

Значення в інших словниках

1. бусурман — бусурма́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бусурман — бусурмен, -а, ч. 1》 заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (перев. про магометанина). 2》 Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бусурман — БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, ч. 1. заст. Людина іншої віри (перев. про магометанина). Хто не знає “Мекки”, куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу? (Панас Мирний); – Три роки вибув я на каторзі турецькій .. Словник української мови у 20 томах
4. бусурман — див. ворог Словник синонімів Вусика
5. бусурман — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
6. бусурман — БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, ч. 1. заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (переважно про магометанина). "Ріж і бий! Катуй невіру бусурмана!" Кричать за муром (Шевч. Словник української мови в 11 томах
7. бусурман — Бусурман и бусурмен, -на м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114. Словник української мови Грінченка