1. Словник української мови в 11 томах

бусурман

БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, ч.

1. заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (переважно про магометанина).

"Ріж і бий! Катуй невіру бусурмана!" Кричать за муром (Шевч., І, 1951, 201);

Хто не знає "Мекки", куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу? (Мирний, IІ, 1954, 106);

— Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою (Гр., І, 1963, 345);

Бусурман ступив, хитаючись, вперед. І впав лицем в шорсткий намет (Бажан, Роки, 1957, 235).

2. Уживається як лайливе слово.

— Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік — От бусурмени! (Кроп., II, 1958, 129);

— Ванюшко, що ж це ти, бусурмане, цураєшся дядька Ларівона? .. То ти казав, що я тобі за батька рідного був, а це й писати лінуєшся (Логв., Давні рани, 1961, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бусурман — бусурма́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бусурман — бусурмен, -а, ч. 1》 заст., нар.-поет. Про людину іншої віри (перев. про магометанина). 2》 Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бусурман — БУСУРМА́Н, БУСУРМЕ́Н, а, ч. 1. заст. Людина іншої віри (перев. про магометанина). Хто не знає “Мекки”, куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу? (Панас Мирний); – Три роки вибув я на каторзі турецькій .. Словник української мови у 20 томах
  4. бусурман — див. ворог Словник синонімів Вусика
  5. бусурман — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  6. бусурман — Бусурма́н і бусурме́н, -на, -нові, -не! -ма́[е́]ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бусурман — Бусурман и бусурмен, -на м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114. Словник української мови Грінченка