1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

бусурмен

Бусурма́н і бусурме́н, -на, -нові, -не! -ма́[е́]ни, -нів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бусурмен — бусурме́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бусурмен — див. бусурман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бусурмен — БУСУРМЕ́Н див. бусурма́н. Словник української мови у 20 томах
  4. бусурмен — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  5. бусурмен — БУСУРМЕ́Н див. бусурма́н. Словник української мови в 11 томах
  6. бусурмен — Бусурман и бусурмен, -на м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114. --------------- Бусурмен и пр. см. бусурман и пр. Словник української мови Грінченка