1. Словник української мови Грінченка

бусурмен

Бусурман и бусурмен, -на

м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114.

---------------

Бусурмен и пр.

см. бусурман и пр.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бусурмен — бусурме́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бусурмен — див. бусурман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бусурмен — БУСУРМЕ́Н див. бусурма́н. Словник української мови у 20 томах
  4. бусурмен — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  5. бусурмен — Бусурма́н і бусурме́н, -на, -нові, -не! -ма́[е́]ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бусурмен — БУСУРМЕ́Н див. бусурма́н. Словник української мови в 11 томах