1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

бідаха

Біда́ха, -хи, -сі; -да́хи, -да́х (сп. р.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідаха — біда́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. бідаха — бідага, -и, ч. і ж. Той, хто зазнав або зазнає якоїсь біди, кривди, прикрості; бідолаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідаха — БІДА́ХА, рідко БІДА́ГА, и, ч. і ж. Той, хто зазнає́ або зазнав якоїсь біди, кривди, прикрості; бідолаха. Прийшлось бідасі пропадать (Є. Гребінка); Оце ж копиль пером крутили, Покіль бідаху засудили (П. Словник української мови у 20 томах
  4. бідаха — див. бідний; бідолаха Словник синонімів Вусика
  5. бідаха — БІДА́ХА, рідко БІДА́ГА, и, ч. і ж. Той, хто зазнає або зазнав якоїсь біди, кривди, прикрості; бідолаха. Прийшлось бідасі пропадать (Греб. Словник української мови в 11 томах
  6. бідаха — Бідаха, -хи об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Г. Барв. 76. І гостя (цапа) в трития в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Греб. ум. бідашка, бідашечка. Шух. І. 198. ЕЗ. V. 145. Словник української мови Грінченка