бідолаха

Значення в інших словниках

1. бідолаха — бідола́ха іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. бідолаха — Нещасник, як ім. безталанний; (вартий жалю) БІДАК; пор. НЕВДАХА. Словник синонімів Караванського
3. бідолаха — бідолага, -и, ч. і ж., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бідолаха — БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, ч. і ж. Нещасна людина; бідняга. Сидять в путах арестанти [арештанти]. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись (Т. Словник української мови у 20 томах
5. бідолаха — I (див. нещасливий), безталанний, безталанник, бідага, бідаха, бідака, бідненький, біднесенький, бідняга, бідняжка, бідняка, біднятко, бідолага, бідолах, бідолашечка, бідолашний, горопаха, горопашний, горопашник, небіж і небіж, небога, неборак... Словник синонімів Вусика
6. бідолаха — НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм. Словник синонімів української мови
7. бідолаха — БІДОЛА́ХА, рідко БІДОЛА́ГА, БІДОЛА́КА, и, ч. і ж., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (Фр., III, 1950, 126); Сидять в путах арестанти. Словник української мови в 11 томах