1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вандри

Ва́ндри, -рів, літ. ма́ндри

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандри — ва́ндри множинний іменник мандри діал. Орфографічний словник української мови
  2. вандри — -ів, мн., зах. Мандри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандри — ВА́НДРИ, ів, мн., діал. Мандри. Як я почувся в силі, то відправився у вандри (з переказу). Словник української мови у 20 томах
  4. вандри — ва́ндри 1. → вандер ◊ йти на ва́ндри 1. вирушати в мандрівку, подорож (ст) 2. іти в невизначеному напрямкові; прогулюватися без мети (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вандри — ВА́НДРИ, ів, мн., діал. Мандри. Словник української мови в 11 томах
  6. вандри — Вандри, -рів м. мн. Мандри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135. Словник української мови Грінченка