вандрувати

Значення в інших словниках

1. вандрувати — вандрува́ти дієслово недоконаного виду мандрувати діал. Орфографічний словник української мови
2. вандрувати — -ую, -уєш, недок., зах. Мандрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вандрувати — ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати. Ой зійшли, зійшли два місяці ясних – Та й вандрували два товариші красних (П. Чубинський); – Чи не важко тобі буде вандрувати на коні в далеку дорогу? (І. Словник української мови у 20 томах
4. вандрувати — вандрува́ти мандрувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вандрувати — див. іти Словник синонімів Вусика
6. вандрувати — ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки). Словник синонімів української мови
7. вандрувати — ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати. Ой зійшли, зійшли два місяці ясних — Та й вандрували два товариші красних (Чуб.,V, 1874, 96); — Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам [жовнірам] вандрувати з ними неохота. Шукаємо добрих людей, щоб до полону стати (Ю. Янов., І, 1958, 253). Словник української мови в 11 томах
8. вандрувати — Вандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. = мандрувати. Желех. Фр. Пр. 136. Словник української мови Грінченка