1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вапняр

Вапня́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -нярі́, -рі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вапняр — вапня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вапняр — -а, ч. Робітник, який випалює, гасить, возить вапно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вапняр — ВАПНЯ́Р, а́, ч. Робітник, який випалює, гасить, возить вапно. За часів Київської Русі кам'яне будівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів (з навч. літ.); На подвір'ї нас зустрів Петро і залюбки розповів про нелегке ремесло вапняра (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. вапняр — ВАПНЯ́Р, а, чол. Робітник, що випалює, гасить, возить вапно. Словник української мови в 11 томах
  5. вапняр — Вапняр, -ра м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. см. вапельник. Словник української мови Грінченка