1. Словник української мови у 20 томах

вапняр

ВАПНЯ́Р, а́, ч.

Робітник, який випалює, гасить, возить вапно.

За часів Київської Русі кам'яне будівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів (з навч. літ.);

На подвір'ї нас зустрів Петро і залюбки розповів про нелегке ремесло вапняра (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вапняр — вапня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вапняр — -а, ч. Робітник, який випалює, гасить, возить вапно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вапняр — Вапня́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -нярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вапняр — ВАПНЯ́Р, а, чол. Робітник, що випалює, гасить, возить вапно. Словник української мови в 11 томах
  5. вапняр — Вапняр, -ра м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. см. вапельник. Словник української мови Грінченка