1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вволити

Вво́лити, див. уво́лити

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вволити — вво́лити дієслово доконаного виду виконати, задовольнити Орфографічний словник української мови
  2. вволити — Вволи́ти. Задовільнити чиєсь прохання. Однак “адміністрация“ не вволила єго волі (Б., 1895, 17, 4). Українська літературна мова на Буковині
  3. вволити — див. уволити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вволити — ВВО́ЛИТИ див. уво́лювати. Словник української мови у 20 томах
  5. вволити — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  6. вволити — ВВО́ЛИТИ див. уво́лити. Словник української мови в 11 томах