вексель

Ве́ксель, -кселя; векселі́, -кселі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вексель — ве́ксель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вексель — Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику В. (векселедержателю). Випускаються два види В.: простий і переказний. "Про цінні папери і фондову біржу", Стаття 21 Словник термінів законодавства України
  3. вексель — [вексеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -л'і, р. мн. веиксеил'іў два вексеил'і Орфоепічний словник української мови
  4. вексель — -я, ч. Борговий документ установленого законом зразка про обов'язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. Авальований вексель — вексель із банківською гарантією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вексель — Борговиця, боржниця, див. облігація Словник чужослів Павло Штепа
  6. вексель — ВЕ́КСЕЛЬ, я, ч., фін. Цінний папір установленого зразка, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити певну суму грошей векселетримачеві у зазначений термін. Словник української мови у 20 томах
  7. вексель — ве́ксель: ◊ ве́ксель і жі́нка не згу́биться ніколи лихе та погане невідступно переслідує людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. вексель — (англ. promissory note) письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власникові право (по закінченню терміну дії) вимагати від боржника оплати зазначеної грошової суми. В сучасних умовах... Економічний словник
  9. вексель — ве́ксель (нім. Wechsel, букв. – зміна, розмін) письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дав власникові (векселедержателю) незаперечне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у В. суми грошей у вказаний строк. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. вексель — Кредитний документ; письмове, на спеціальному бланку зобов'язання сплатити певну суму грошей у визначений термін зазначеній особі чи пред'явникові, який цей вексель підпише. Універсальний словник-енциклопедія
  11. вексель — ВЕ́КСЕЛЬ, я, ч. Борговий документ встановленого законом зразка про обов’язкову сплату боржником певної суми грошей у вказаний строк. Словник української мови в 11 томах
  12. вексель — рос. вексель (нім. Wechsel, букв. — обмін) — цінний папір у вигляді довгострокового зобов'язання, складеного у письмовому вигляді за певною формою. Eкономічна енциклопедія
  13. вексель — Вексель, -ля м. Вексель. Векселя не дав. Г. Барв. 318. Словник української мови Грінченка