1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

верховинний

Верхови́нний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховинний — верхови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. верховинний — -а, -е. Стос. до верховини (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верховинний — ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (у 1, 2 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський); Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
  4. верховинний — ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Словник синонімів української мови
  5. верховинний — ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (в 1, 3 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Коцюб., II, 1955, 347); Всі навколишні гірські села, низові й верховинні, вже добре знали годину повірки (Гончар, Новели, 1954, 68). Словник української мови в 11 томах
  6. верховинний — Верховинний, -а, -е Вершинный, относящійся къ вершинѣ. верховинна могила = верховина-могила. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187. Словник української мови Грінченка