верховинний
ВЕ́РХНІЙ (який міститься, знаходиться, відбувається тощо зверху, вище чого-небудь), ГОРІ́ШНІЙ, ВЕРХОВИ́Й, ВЕРШИ́ННИЙ, ВЕРХОВИ́ННИЙ. На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони (М. Коцюбинський); На горішньому поверсі школи вікна були відчинені (О. Гончар); Розрізняють чотири види або класи лісових пожеж: 1) наземні, або низові; 2) верхові, або вершинні (з посібника); Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верховинний — верхови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- верховинний — -а, -е. Стос. до верховини (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- верховинний — ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (у 1, 2 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (М. Коцюбинський); Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
- верховинний — Верхови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- верховинний — ВЕРХОВИ́ННИЙ, а, е. Стос. до верховини (в 1, 3 знач.). Вони йшли далі і далі, забирались в холодний і непривітний глиб верховинних лісів (Коцюб., II, 1955, 347); Всі навколишні гірські села, низові й верховинні, вже добре знали годину повірки (Гончар, Новели, 1954, 68). Словник української мови в 11 томах
- верховинний — Верховинний, -а, -е Вершинный, относящійся къ вершинѣ. верховинна могила = верховина-могила. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187. Словник української мови Грінченка