1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

викочувати

Вико́чувати, -ко́чую, -ко́чуєш; ви́котити, -кочу, -котиш; ви́коти, ви́котіть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викочувати — вико́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викочувати — -ую, -уєш, недок., викотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, витягати, діставати що-небудь звідкись. 2》 Вивозити звідки-небудь щось на колесах. 3》 розм. Широко розкривати, витріщати (очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викочувати — ВИКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОТИТИ, очу, отиш, док., що. 1. Котячи, витягати, діставати що-небудь звідкись. З підвалу почали викочувати бочки з вином (В. Кучер); Викотили людям бочонок горілки, меду (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
  4. викочувати — ВИТРІЩА́ТИ (про очі — широко розкривати), ВИПИНА́ТИ, П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ розм., ВИРЯ́ЧУВАТИ розм., ВИКО́ЧУВАТИ розм., ВИБАЛУ́ШУВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови
  5. викочувати — ВИКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОТИТИ, очу, отиш, док., перех. 1. Котячи, витягати, діставати що-небудь звідкись. З підвалу почали викочувати бочки з вином (Кучер, Чорноморці, 1956, 336); Викотили людям бочонок горілки, меду (Стор., І, 1957, 186). Словник української мови в 11 томах
  6. викочувати — Викочувати, -чую, -єш сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450. Словник української мови Грінченка