винагородити
Ви́нагородити, -роджу, -родиш; ви́нагородь, -родьте
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винагородити — ви́нагородити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- винагородити — див. винагороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винагородити — ВИ́НАГОРОДИТИ див. винагоро́джувати. Словник української мови у 20 томах
- винагородити — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
- винагородити — ВИ́НАГОРОДИТИ див. винагоро́джувати. Словник української мови в 11 томах
- винагородити — Ви́нагородити см. винагороджувати. Словник української мови Грінченка