вовчик

Во́вчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчик — во́вчик іменник чоловічого роду, істота вовк Орфографічний словник української мови
  2. вовчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовчик — ВО́ВЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м'ясця! (Л. Глібов); Це ж тiльки в казцi буває, що якась там добра бабуся, чи зайчик, чи вовчик вiзьмуть та й принесуть тобi цілу торбу грошей (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
  4. вовчик — див. вовк Словник синонімів Вусика
  5. вовчик — ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38); Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах
  6. вовчик — Вовк, -ка м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. Словник української мови Грінченка