вовчик
Вовк, -ка
м.
1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. хоч вовків ганяй (у хаті). Очень холодно. Ном. № 638. вовки. Волчій мѣхъ, волчья шуба.
2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вода. КС. 1898. VІІ. 42.
3) раст. Ononis pircina. Шух. I. 21.
4) Родъ дѣтской игры. Ив. 45. загинати сухого вовка. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. КС. 1887. VI. 480.
5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. ум. вовченько, вовчок, вовчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. ув. вовцюга.
Значення в інших словниках
- вовчик — во́вчик іменник чоловічого роду, істота вовк Орфографічний словник української мови
- вовчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вовчик — ВО́ВЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м'ясця! (Л. Глібов); Це ж тiльки в казцi буває, що якась там добра бабуся, чи зайчик, чи вовчик вiзьмуть та й принесуть тобi цілу торбу грошей (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
- вовчик — див. вовк Словник синонімів Вусика
- вовчик — Во́вчик, -ка, -кові, -ку! -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вовчик — ВО́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до вовк 1. А вовчик не про сіно дума; Коли б йому шматок м’ясця! (Гл., Вибр., 1957, 38); Дуже я ліпить люблю! Я ще й вовчика зліплю (Бойко, Ростіть.., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах