1. Словник української мови Грінченка

вовчий

Вовчий, -а, -е

Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб. Водяной ипрей, Sparganium. — горох. раст. Astragalus grycyphyllos. вовчі жили. раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. раст. Leontodon taraxacum. — корінь. раст. Acconitum lycostonum. — копит, вовча лапа. раст. Trollius europaeus L. ЗЮЗО. І. 166. вовчі лапки. раст. Geranium pratense L. ЗЮЗО. I. 124. вовче лико, личко. раст. a) Daphne mezereum. ЗЮЗО. I. 121. Шух. І. 21. б) Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. І. 123. вовче молоко. раст. Tythymalus. вовчі серги. раст. Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123 (см. вовче лико). вовча стопа. раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. І. 124. — тіло. раст. Comarum palustre. ЗЮЗО. І. 119. — трава. раст. Ononis spinosa L. ЗЮЗО. I. 129. вовчі ягоди. раст. а) Толокнянка, Aretostaphylos Uva ursi. б) Actala spicata L. ЗЮЗО. I. 109. в) Ligustrum vulgare L. ЗЮЗО. I. 126. г) Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. I. 136.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчий — -а, -е. 1》 Прикм. до вовк. || Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба. || Власт. вовкові. Вовча лапа — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками. Вовча паща мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. – Дивись, он яка вовча берлога! – скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Панас Мирний); Шкірились іклами вовчі та вепрячі морди (О. Гончар); Лось відчував, що йому не вирватись, .. Словник української мови у 20 томах
  3. Вовчий — Во́вчий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. вовчий — вовчий: ◊ Вовча гора́ → гора Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вовчий — во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися... Фразеологічний словник української мови
  6. вовчий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  7. вовчий — Во́вчий, -ча, -че; во́вчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); Чомусь пригадалася розповідь про вовчу зграю (Шиян, Гроза.., 1356, 195); *У порівн. Словник української мови в 11 томах