1. Фразеологічний словник української мови

вовчий

во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися, з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені (Панас Мирний); За участь в “безпорядках” під час похорону письменника Шелгунова Кудрін в числі восьми організаторів був виключений з “вовчим білетом” (з інституту) (Ф. Бурлака); — Тільки й має (Єлька) від своїх Вовчугів вовчий білет, та й той неписаний, усний (О. Гончар).

во́вчим о́ком, зі сл. диви́тися, слідкува́ти і т. ін. Жадібно, хтиво і т. ін. Тимко слідкував за нею вовчим оком і снував по двору, щоб застукати її де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому (Григорій Тютюнник).

оси́не (о́сяче, во́вче і т. ін.) гніздо́ (кубло́). Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. — Одне гніздо осине розворушили, а друге ще .. ось незаймане,— сказав Єгор.— Нічого,— позирнула Ольга на вивіску.— Доберемося згодом і до цього гнізда (А. Шиян); — Нам треба, щоб він своє товариство (конокрадів) виказав, щоб гніздо вовче видушити (Б. Грінченко). оси́ні ку́бла. — Тепер я покажу всім князям та їхнім гавкунам! .. Я посмикаю їхні осині кубла (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовчий — -а, -е. 1》 Прикм. до вовк. || Зробл. зі шкури вовка. Вовча шуба. || Власт. вовкові. Вовча лапа — степова однорічна рослина з розсіченими на вузьколінійні частинки листками й поодинокими голубими квітками. Вовча паща мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. – Дивись, он яка вовча берлога! – скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Панас Мирний); Шкірились іклами вовчі та вепрячі морди (О. Гончар); Лось відчував, що йому не вирватись, .. Словник української мови у 20 томах
  3. Вовчий — Во́вчий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. вовчий — вовчий: ◊ Вовча гора́ → гора Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вовчий — ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ... Словник синонімів української мови
  6. вовчий — Во́вчий, -ча, -че; во́вчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вовчий — ВО́ВЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вовк 1. — Дивись, он яка вовча берлога! — скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); Чомусь пригадалася розповідь про вовчу зграю (Шиян, Гроза.., 1356, 195); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  8. вовчий — Вовчий, -а, -е Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб. Словник української мови Грінченка