1. Фразеологічний словник української мови

вогник

без во́гника, зі сл. працюва́ти, роби́тися і под. Неенергійно, мляво, без піднесення, захоплення. І все-таки він працював без вогника. Все робив якось автоматично (О. Гуреїв); Любі Соколовій здавалося, ніби в театрі все робиться повагом, без вогника (В. Собко).

з во́гником (з вогне́м). 1. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Захоплюючись, натхненно. З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником,— Надію Очеретну (В. Козаченко); До праці Дмитро взявся з вогнем (М. Колесников). 2. Сповнений завзяття, енергії; палкий. Хороший чоловік Кузьма Петрович, душевний, з вогником у серці (М. Зарудний); Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах).

на во́гник. Для відпочинку, розмов. А вечорами агітатори йдуть на квартири колгоспників, де “на вогник” збираються сусіди з інших хат (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогник — во́гник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вогник — (розм. огник), -а, ч. 1》 Зменш. до вогонь 1), 2), 4). 2》 розм. Пухирчастий висип на обличчі. 3》 розм. Про дружню вечірку з виступами, розмовами за чашкою кави, чаю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогник — ВО́ГНИК, а, ч. 1. Зменш. до вого́нь 1, 2, 4. Вогник несамовито підстрибував на каганцi (Б. Антоненко-Давидович); Ледве помітний огник блимає на коминку (У. Самчук); Сині вогники над сталлю горять... (В. Словник української мови у 20 томах
  4. вогник — вогник (огник): ◊ о́чи му ся блища́т як два огники → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вогник — Во́гник, -ка; -ники, -ків; див. о́гник о́гник і рідше во́гник, -ка; -ники, -ків (зм. від ого́нь) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вогник — ВО́ГНИК (розм. О́ГНИК), а, ч. 1. Зменш. до вого́нь 1, 2, 4. Сині вогники над сталлю горять… (Собко, П’єси, 1958, 266); Він працював без вогника (Гур., Наша молодість, 1949, 148); В очах поетових блиснув лихий вогник (Л. Укр., III, 1952, 701). 2. розм. Словник української мови в 11 томах
  7. вогник — Вогник, -ка м. 1) = огник 1 и 2. Мил. 23. 2) раст. Lychnis vesicaria. Вх. Пч. I. 11. Словник української мови Грінченка