вогник

ВО́ГНИК, а, ч.

1. Зменш. до вого́нь 1, 2, 4.

Вогник несамовито підстрибував на каганцi (Б. Антоненко-Давидович);

Ледве помітний огник блимає на коминку (У. Самчук);

Сині вогники над сталлю горять... (В. Собко);

Чаклунський вогник чадів їдучою імлою, п'янив душу (О. Бердник);

В очах поетових блиснув лихий вогник (Леся Українка);

Місяць бачив .. палкий огник завзяття в Орликових очах (Б. Лепкий);

Кілька разів люди переконувалися наочно, хто ж то їде з тими вогниками: в кількох місцях колона наткнулась на машини, застряглі в болоті (І. Багряний).

2. розм. Пухирчастий висип на обличчі.

На щоці [в Солохи] огник (Г. Квітка-Основ'яненко).

△ (1) Бродя́чі во́гники – те саме, що Блука́ючі (мандрі́вні́) вогні́ (див. вого́нь).

В очеретах заблимали два бродячі вогники (Леся Українка);

На морі бродячі вогники відомі під назвою вогнів святого Ельма: перед штормом їх можна розглядати на перекладині високих корабельних щогл (з наук.-попул. літ.).

◇ (2) Без во́гника, зі сл. працювати, робитися і т. ін. – не енергійно, мляво, без піднесення, захоплення.

Любі Соколовій здавалося, ніби в театрі все робиться повагом, без вогника (В. Собко);

І все-таки він працював без вогника. Все робив якось автоматично (О. Гуреїв);

(3) З во́гником (з вогне́м):

а) (зі сл. працювати, робити і т. ін.) захоплюючись, натхненно, з ентузіазмом, із запалом.

З трибуни дедалі частіше звучать слова похвали, заклики рівнятися .. на молодого, перспективного спеціаліста-інженера, що працює з вогником, – Надію Очеретну (В. Козаченко);

б) сповнений завзяття, енергії; палкий.

Краще жінка з вогнем, перцем і жадобою, аніж якась покірна розмазня (М. Стельмах);

(4) На во́гник – для відпочинку, розмов.

У мешканців таких глухих сіл ще збереглася доцивілізаційна звичка не користуватися послугами пошти, телефону чи телеграфу, а просто заходити на вогник, якщо треба побачити когось із родичів (Є. Кононенко).