вогнистий
ВОГНИ́СТИЙ, а, е.
1. Який містить, має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний.
Щось їй недобре. Опустила безвладно руки, глянула перед себе і раптом впірнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала її від себе (М. Коцюбинський);
Сонце вже повисло над обрієм, наче готуючись вогнистою розпеченою кулею увійти в землю (Л. Дмитерко);
* Образно. Той паровоз .. впевнений, дужий, рушить уперед у дальню путь. І .. помчить, пильно вдивляючись у тьму своїми вогнистими очима (Б. Антоненко-Давидович);
Одіння [одяг] тонке в огнистім спалю я багатті, Користі з нього ніякої, в нім-бо тобі не лежати, – Хай же на славу тобі все згорить між троян і троянок! (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Дуже гарячий, пекучий.
Конвульсійно ковтаю ту вогнисту картоплю, обпікаючись, і не можу наїстися (Ю. Збанацький);
// Сповнений кохання; жагучий.
Рука [Пилипа] горіла від вогнистого дотику [дівчини] (О. Ільченко);
Він і не підозрював, що в тендітному тілі Па прихований вулкан почуття! Ось він вибухнув у несподіваному місці, і годі зупинити або втишити той вогнистий вибух!.. (О. Бердник).
2. перен. Кольором подібний до вогню.
Згадай, як захід у вогнистії шати Верхів'я гори одягав крем'яні (Леся Українка);
Його голова була руда, аж вогниста, і в ластовинні обличчя (О. Десняк).
3. перен. Пристрасний, запальний.
І випроставсь похилий стан у теслі, напружились його зів'ялі руки, погаслий погляд знову загорівся великим та палким, вогнистим смутком (Леся Українка);
Згадаймо, яким вогнистим словом говорив Шевченко у своєму “Кавказі” до бідних, покріпачених царизмом людей (А. Малишко).
Значення в інших словниках
- вогнистий — вогни́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- вогнистий — огнистий, -а, -е. 1》 Який має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний. || Дуже гарячий, пекучий. 2》 перен. Кольором подібний до вогню. 3》 перен. Пристрасний, запальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогнистий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- вогнистий — ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Словник синонімів української мови
- вогнистий — ВОГНИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний. Щось їй недобре. Опустила безвладно руки, глянула перед себе і раптом впірнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала її від себе (Коцюб. Словник української мови в 11 томах