вогнистий
ВОГНИ́СТИЙ, а, е.
1. Який має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний.
Щось їй недобре. Опустила безвладно руки, глянула перед себе і раптом впірнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала її від себе (Коцюб., II, 1955, 337);
Сонце вже повисла над обрієм, наче готуючись вогнистою розпеченою кулею увійти в землю (Дмит., Розлука, 1957, 305);
// Дуже гарячий, пекучий.
Конвульсійно ковтаю ту вогнисту картоплю, обпікаючись, і не можу наїстися (Збан., Єдина, 1959, 30);
Рука [Пилипа] горіла від вогнистого дотику [дівчини] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 265).
2. перен. Кольором подібний до вогню.
Згадай, як захід у вогнистії шати Верхів’я гори одягав крем’яні (Л. Укр., І, 1951, 157);
Його голова була руда, аж вогниста, і в ластовинні обличчя (Десн., II, 1955, 510).
3. перен. Пристрасний, запальний.
І випроставсь похилий стан у теслі, напружились його зів’ялі руки, погаслий погляд знову загорівся великим та палким, вогнистим смутком (Л. Укр., І, 1951, 445);
Згадаймо, яким вогнистим словом говорив Шевченко у своєму "Кавказі" до бідних, покріпачених царизмом людей (Мал., Думки.., 1959, 38).
Значення в інших словниках
- вогнистий — вогни́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- вогнистий — огнистий, -а, -е. 1》 Який має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний. || Дуже гарячий, пекучий. 2》 перен. Кольором подібний до вогню. 3》 перен. Пристрасний, запальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогнистий — ВОГНИ́СТИЙ, а, е. 1. Який містить, має в собі вогонь (у 1 знач.); вогняний. Щось їй недобре. Опустила безвладно руки, глянула перед себе і раптом впірнула в чорну вогнисту безодню, що не пускала її від себе (М. Словник української мови у 20 томах
- вогнистий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- вогнистий — ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Словник синонімів української мови