відкушувати

Значення в інших словниках

1. відкушувати — відку́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. відкушувати — -ую, -уєш, недок., відкусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. 2》 Відокремлювати частину чогось металевого обценьками, щипцями тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. 1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. І якщо хто відкушує курортникам блешні під водою, то це, звісно, “Оксанич”, підкрадеться, льоску [ліску] на зуби: хрусь!... Словник української мови у 20 томах
4. відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О. Словник синонімів української мови
5. відкушувати — ВІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Кусаючи, відокремлювати, відділяти зубами частину від цілого. Ковтав [Джузеппе] .. дрібненькі рибки і одкушував ноги у молодого спрута (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
6. відкушувати — Відкушувати, -шую, -єш сов. в. відкусити, -шу, -сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954. Словник української мови Грінченка